____________________________________________________________________________________________________________________________

Урочисто прибрана зала, радісні, хвилюючі обличчя, напутні слова батьків, викладачів, старших колег… Подія, що цього разу об’єднала нас у Житомирському агротехнічному коледжі – це випускний вечір на відділенні «Будівництво та цивільна інженерія». За вікнами сніг, а в коледжі тепло й затишно, зал розквітнув від щирих посмішок, дівочої краси й гордих юнацьких поглядів, ніжних квітів і пісень. Настав день прощання з рідною альма-матер. У спогадах – рідний батьківський поріг, мамина світлиця, вторована стежина до коледжу, три з половиною роки навчання в ньому. Та все це поволі й невідворотно відпливає у минуле. І чим тривалішою буде ця відстань, тим чарівнішими й милішими серцю здаватимуться його обриси. Мрії, мрії, як упіймати вас за надійне крило, як не помилитися, не оступитися у цьому житті, знайти себе.

А й справді, що чекає цих молодих хлопців і дівчат завтра, поза стінами коледжу? Адже безтурботне студентське життя закінчилося, ви стали дорослими, самостійними, впевненими у собі, такими серйозними й чемними. Коледж ще усіляко намагається тримати вас у своїх обіймах, та час кличе у завтрашній день. Так, хтось продовжить навчання й здобуватиме вищу освіту, хтось зустріне свою долю, а хтось, можливо, й відкриє власну справу, стане успішним і знаменитим. До речі, з 33 сьогоднішніх випускників – двоє уже працюють за спеціальністю, 10 мають намір влаштуватися на роботу, решта – вчитися далі.

Доброю традицією у нашому коледжі стало в дні урочистих подій покладати квіти до стели загиблих у роки Другої світової війни працівників та студентів коледжу. Цю почесну місію виконали кращі студенти-випускники Олександр Коротон та Юлія Федоренко. А затим розпочалися вітальні промови. З ними виступили найдорожчі вам люди – батьки, рідні, друзі, ваші наставники – викладачі. І першою вийшла до мікрофону куратор групи – Олена Федорівна Гнатюк. Відбувалося щось неймовірне, емоції брали верх. Вона розчулила увесь зал, адже зі сльозами на очах зачитувала вітання студентам першого у своєму житті випуску. Це справді було дуже зворушливо та піднесено, адже немає на світі покликання вищого, аніж вчити та виховувати дітей, бути завжди поряд з ними та усіляко підтримувати, давати уроки добра і любові.

Студенти не залишилися в боргу і тут же вирішили віддячити своїм наставникам не лише квітами, а й добрим словом - делегували до мікрофона Дмитра Нікончука. Так, справді хочеться схилити голову перед мудрими наставниками, подякувати їм за тактовність, людяність, вміння бачити в кожному з них особистість. А самим бути гідними та творити добро й сказати: спасибі вам за науку, можливо не завжди були слухняними та старанними, але вас не підведемо. І сьогодні ці побажання, щирі й відверті, линуть звідусіль – щоб любов і щедрість, яку ви віддаєте іншим, поверталася до вас сторицею, хай тепло від багаття вашої душі довго зігріває інших й не гасне ніколи. Вдячних вам студентів, доброго достатку, мудрості і терпіння виховувати нові покоління. Ось така вона, одвічна загадка любові – всьому є початок, а немає кінця, бо успіхи викладача множаться звершеннями його студентів.

Довга життєва дорога людини інколи така непроста й мінлива. І так хочеться, щоб кожному з вас Бог послав щасливу долю. Від імені батьків до привітального слова запрошується Ольга Анатоліївна Токарчук. Стискається серце від спогадів про дитинство, маминої колискової, яка завжди переживала, молилася за вас, ще зовсім недавно проводжала у далеку дорогу. Та час невмолимий, діти стають дорослими. І кожна матір готова світитися вогником надії, підставляти руки й своє надійне плече та весь світ обійти, аби омріяним та неповторним зробити майбутнє своєму синові чи доньці. Бути завжди людиною – що є святішого й дорожчого.

Прибув на випускний вечір і директор коледжу Микола Михайлович Тимошенко. У своєму вітальному слові він сказав досить важливі, зворушливі слова. І адресовані вони, в першу чергу, вам, випускники: не втрачайте віру, не опускайте рук, навіть якщо доведеться йти тернистим шляхом і долати якісь перешкоди чи труднощі у своєму житті. Знайте, це лишень загартує вас і додасть сил та оптимізму для нових звершень і перемог. Будьте успішними і щасливими, для вас починається нове життя…

Галина Маркова.

20 лютого у фойє актової зали Житомирського агротехнічного коледжу відбулася виставка творчих робіт Кмитівського музею образотворчого мистецтва ім. Й. Д. Буханчука, яка тривала протягом трьох днів. Тут було представлено понад 30 картин відомих в області та Україні художників. Поряд з роботами видатних майстрів демонструвалися оригінальні твори талановитих митців молодшого покоління. Тематика різноманітна – це і літографія, пейзажі, натюрморти, портретні образи – кожне полотно відображає щось своє, важливе й неповторне, історично значиме. Виставку відвідали студенти та викладачі навчального закладу, які змогли долучитися до прекрасного світу мистецтва та отримати естетичне задоволення від побаченого. В.О.Подкур, куратор групи – А-22

Ступаємо у день новий в пориві юності й надій…

Надворі літо, справжнє тепле літо, у зелені потопають сади, рясніють всюди різнобарвні квіти, а у Житомирському агротехнічному коледжі – випуск. Червневий вечір підсумовує напружений навчальний рік – він і є важливою подією для тих, хто зветься «випускник». І цей титул сьогодні здобувають студенти відділень «Будівництво та цивільна інженерія», «Агрономія», «Електрифікація та інформаційні системи», «Економічне», «Агроінженерія». Поряд з нимив актовій залі куратори, викладачі, керівництво коледжу, батьки і гості. Адже це особливе свято, у якому переплелися радість і смуток, спогади і мрії, дитинство і юність. Це незабутнє свято, яке зібрало разом усю нашу дружню родину – родину Житомирського агротехнічного коледжу.

У цей день, милі наші випускники, ви, напевно, як ніколи, відчуваєте, що коледж – це ваш рідний дім. І сьогодні він у сяйві розкішних квітів та щирих посмішок ніби притих, щоб попрощатися з вами, випустити у далеку щасливу дорогу, яка називається дорослим життям. Справді, цей день – перший крок у доросле життя, палкий порив юності й надій, отож, друзі, тримайте удачу за крило і нехай здійсняться ваші мрії. У цей день вам так багато хочуть сказати гарних, теплих слів ваші наставники, викладачі, куратори, аби вас оминали терни невдач, безболісно вирішувались якісь, можливо, прикрощі чи непорозуміння, необдумані кроки. Сьогодні вони радіють за своїх учнів, проводжаючи їх у дорогу самостійного життя, тішаться ними, вболівають за них не менше, аніж батьки. І, звісно ж, неодмінно вірять, що якими б ви не пішли шляхами, які б «життєві іспити» не складали, все у вас буде гаразд. Отож, глибока вдячність їм за розуміння, чутливе ставлення до проблем, за тактовність, людяність, уміння бачити в кожному студентові справжню особистість.

А ось і настала хвилююча мить. На святково прибраній сцені головні учасники сьогоднішнього дійства – випускники. У супроводі оркестру дипломи з відзнакою отримують відмінники навчання Андрій Ісаєв, Артем Остапчук, Ольга Савченко, Юлія Верховлюк, Анна Синюшко, Богдан Андрійчук, Максим Яцковець, Микола Стужук, Богдан Прищепа, стипендіат ім. В.Кавуна Іван Марчук – і це, звісно, дуже приємний момент. Але відтепер важко уявити наш коледж і без чарівної «леді спорту» Оксани Сушко, нашого «соловейка» Миколи Кірієнка, кращого практиканта Ігора Папіровника, настирливої та рішучої Катерини Гаращук, «студента року» Романа Глущенка, без усіх цих молодих, усміхнених та енергійних хлопців і дівчат, які отримали путівку в життя саме тут – у Житомирському агротехнічному коледжі. І скажемо відверто, у якусь мить чутливими та сентиментальними стають не лише ваші куратори – жінки, а й мужні витривалі чоловіки - мабуть, непросто переживати розлуку з вами та випускати вас у ці тривожні, мінливі часи.

Дорогі випускники, памятайте, що життя людині дається один раз. І кожне слово, кожну посмішку, кожен вчинок, емоційне піднесення, нашу любов і ніжність не повторити й не пережити вдруге. Але я певна, що у вас було багато чудових і прекрасних днів у коледжі, які запамятаються вам надовго. І нехай цю сторінку ваших юнацьких літ перегорнуто, не сумуйте, попереду на вас чекає ще стільки цікавого, незвіданого та неповторного. Адже кожен із вас має свою найзаповітнішу мрію. Цінуйте її, боріться за неї, впроваджуйте в своє подальше багатогранне життя і нехай завжди з вами буде Віра, Надія і Любов. У добру путь, випускники, і з Богом!

SLV 7926

SLV 7859

P1200616

 

Галина Маркова

Дочірні категорії