В четверту суботу листопада в Україні відбувається вшанування пам’яті жертв голоду 1921 – 1923 рр., голодомору 1932 – 1933 рр. та голоду 1946 – 1947 рр. Які б на сьогодні не точились дискусії в українському суспільстві щодо юридичного рівня назви і, відповідно, застосування термінології, та поза полемікою залишається очевидне: росіяни планомірно намагалися винищити український народ ще тоді, за совєтів. Збоченців при владі у радянської держави вистачало… А так як росія самовільно перейняла на себе правонаступництво СРСР, то і збоченство юродивій недонації, з повним мішком історичних комплексів, теж дісталось у спадок. Геноцидні діяння теперішнього хворого на голову лідера юродивих в бік українства продовжуються, адже краще запускати по видуманому ворогу тисячі ракет та дронів, витрачаючи на це кошти, які б могли йти на благоустрій своїх розкрадачів унітазів, аніж… Мабуть, без «аніж», юродивим подобається! На те вони й юродиві…
Вшановуючи пам’ять українців знищених штучними голодами слід знати!
Голод 1921уу – 1923 рр.
Причини:
1) Політика «воєнного комунізму», під час якої селяни були не зацікавлені у збільшенні виробництва і зменшували посіви.
2) Занепад ринкових відносин.
3) Неврожай через посуху 1921 р.
4) Головна причина – політика влади.
1921 р. в більшовицькій росії був більший недорід, ніж в України, тому до неї нарощувалось постачання продуктів, в тому числі і з півдня нашої держави. Голод охопив Донецьку Миколаївську, Катеринославську, Одеську, Полтавську губернії. 1922 р. – нова посуха. Війська перекрили шляхи сполучення південних областей із північними. Москва фактично випробовувала голод як засіб придушення повстанського антибільшовицького руху.
Лише з ІІ пол. 1922 р. міжнародним організаціям було дозволено надавати допомогу голодуючим. Серед них: Американська адміністрація допомоги (АРА), фонд Нансена, єврейська організація «Джойнт», Червоний Хрест та ін. В першу чергу харчуванням забезпечувались міста.
Точну кількість жертв встановити неможливо: від 500 тис. до 2 млн. осіб.
Голодомор в1932 – 1933 рр.
Причини:
1) Насильницьке вилучення хліба у селян.
2) Необхідність знищення українського селянства як свідомої національної верстви.
3) Непосильні хлібозаготівлі;
4) Надмірний хлібний експорт;
5) Небажання колгоспників працювати у громадському господарстві.
6) Головна причина – політика влади (голод штучно організований).
Протягом січня – листопада 1930 р. в Україні було заготовлено 400 млн. пудів хліба (пуд – 16,3 кг.). За такий же період 1931 р. – 380 пудів. Наближення катастрофи відчувалось уже всередині 1932 р., коли урожайність була дещо нижчою, а плани хлібозаготівлі занадто високими (практично недосяжними навіть за нормального врожаю). Щоб виконати хлібозаготівлю у селян почали відбирати навіть посівний фонд.
7 серпня 1932 р. ЦВК (Центральний виконавчий комітет) і РНК (Рада народних комісарів) СРСР приймають, написаний власноручно Сталіном, закон про охорону соціалістичної власності, прозваний в народі «Законом про 5 колосків». Він передбачав розстріл чи позбавлення волі строком не менше 10 років за «крадіжку» колгоспної власності. Не дивлячись на це, план хлібозаготівлі виконати не вдалося. Тому в Україну направлено надзвичайну хлібозаготівельну комісію на чолі з головою Раднаркому СРСР В’ячеславом Молотовим. Вона запроваджує «чорні дошки» (в них заносились населені пункти, які не виконали хлібозаготівлю, після чого ці поселення блокувались військами, в них повністю вилучалось все їстівне, полишити їх ніхто не міг, фактично всі помирали), проводить репресії керівників, у селян починають конфісковувати усі продукти харчування.
На «допомогу» Станіславу Косіору в управлінні КП(б)У приїздить Лазар Каганович, другим секретарем ЦК стає Павло Постишев, які разом із місцевим керівництвом (Чубар, Петровський, Хатаєвич) стали основними винуватцями Голодомору.
Наслідки Голодомору:
- Голод був і на інших територіях СРСР, але найбільших масштабів набрав саме в Україні, тобто спеціально спрямований проти нашої нації. Таке діяння є геноцидом, що й було офіційно названо Верховною радою України в 2006 р.
- У 2010 р. СБУ встановила близько 4 млн. прізвищ загиблих від голоду, але жертв було набагато більше. Дослідники вказують на кількість від 7 до 10 млн.
- Голод остаточно зламав опір селян колгоспній системі.
- Знищено «старе» село (традиції, культуру, національну свідомість).
- Деградація сільського господарства.
- Переселення до України (в місця, де вимерли всі) селян з Росії та ін. територій СРСР.
- Вперше термін «Голодомор» з’явився 1933 р. в одному з чеських часописів.
Термін «Голодомор» зафіксований у Законі Верховної Ради України «Про Голодомор 1932—1933 років в Україні» від 28 листопада 2006 р., тому набув статусу юридично-правової категорії.
Голод 1946 – 1947 рр.
У повоєнний час на селі склалася вкрай несприятлива ситуація: за роки війни скоротились посівні площі, зменшилось поголів’я худоби, не вистачало техніки, а особливо – робочих рук. Але сталінське керівництво і не думало про якісь зміни. Під тиском Москви уряд УРСР та ЦК КП(б)У планував на 1946 р. форсовано збільшити посівні площі, врожайність і хлібозаготівлю.
Навесні-влітку 1946 р. 16 областей України вразила посуха. Зимові та ярові культури загинули. Валовий збір зерна був у три рази менший, ніж у 1940 р. Керівники деяких областей почали наполегливо звертатися до уряду з проханням зменшити планові завдання хлібозаготівлі, які в липні 1946 р. були збільшені з 340 до 360 млн. пудів. Відповіддю на звернення про допомогу стали репресивні заходи. Було відновлено дію «закону про 5 колосків», за яким засудили і ув’язнили тисячі селян. Незважаючи на репресії, вдалося зібрати лише 60% від запланованого (вилучено було навіть насіннєвий фонд).
У той час, коли за межі України ешелонами вивозився хліб, розпочався голод, жертвами якого стали майже 1 млн. чол.
Опинившись перед катастрофою, керівництво України на чолі з М.Хрущовим намагалося зменшити її масштаби за рахунок західних областей і клопотання про допомогу перед Москвою. У відповідь Й.Сталін заявив М.Хрущову: «Ти м’якотілий! Тебе обдурюють, вони грають на твоїй сентиментальності. Вони хочуть, щоб ми витратили наші державні запаси». У березні 1947 р. недостатньо «твердого» Хрущова було замінено на Кагановича.
Таким чином головним винуватцем третього голоду в Україні було сталінське керівництво, яке знехтувало долею мільйонів українців заради імперських інтересів.
Планомірне знищення українців триває. Чому? Тому, що вони не хочуть бути в імперії і мати з нею нічого спільного. Імперії розпадаються. Швидше б…
Георгій ПАДОЛИСТ
