м. Житомир, вул. Покровська, 96

Великдень, або Світле Христове Воскресіння – найбільш очікуване свято для багатьох християн. У 2021році Великдень припадає на 2травня.Головними великод-німи символами є паски, писанки та крашанки.

Пи́санка – яйце, декороване традиційними символами, які пишуться за допомогою воску й барвників.

Цей вид мистецтва поширений у багатьох народів світу. З писанками і фарбованими яйцями (крашанками) пов’язано безліч легенд та  переказів. В уявленнях багатьох народів яйце втілювало джерело життя і всього всесвіту.

Писанка – давній символ нашого життя.   Історія писанок як символу весняного відродження природи сягає у далеке минуле і пов’язана з ритуалом весняного відродження на землі. Кожна писанка – це ніби маленький світ. Тут і  зоряне небо, і вода з рибами, і дерево життя з оленями й птахами, і засіяне поле, і трибанні церкви – усе це вималюване у певному порядку, аби підтримати лад та рівновагу в нашому світі.

Писанкарство – давня українська традиція розписувати (розфарбовувати) курячі яйця на Великдень. Починають писати писанки на Стрітення (15 лютого) – тільки-но молоде сонце набирає сили, прямуючи до весни – і розписують аж до Зелених свят, магічними візерунками відзначаючи періоди весняних змін.  Готувалися до Великодня заздалегідь: білили хату й мастили долівку, наводили лад на подвір’ї, пекли паски, фарбували яйця. Перетворити звичайне куряче яйце на чарівну писанку за старих часів уміла кожна українська жінка, адже за традицією це було суто жіноче заняття. Дівчата з любов’ю писали,  щоб прикликати щасливу долю, бездітні жінки – щоб дитинку народити (для цього їм слід було три роки підряд писати по дванадцять писанок і роздавати дітям), господині – щоб у хаті були злагода й достаток, щоб усі були здорові й веселі. Дівчата могли писати гуртом, а матері – тільки самі, вночі, коли всі поснуть, бо берегиням родинного вогнища потрібні тиша, спокій і зосередження на добрих думках. Тож коли сутеніло, казали: «Вже діди снують по кутках – пора дітям спати, а нам писанки писати».

Для цієї святої справи жінкам, окрім яєць, потрібні були бджолиний віск, писачок, свічка, фарби. Фарби добували з рослин: пелюсток квітів, кори, коріння і листя дерев. Узор майстрині не вигадували, а списували з торішніх писанок – з року в рік, від бабусь-прабабусь. А до предметів, причетних до приготування писанок, ніхто, окрім самої господині, не смів навіть торкатися. На Великдень писанками вітають один одного родичі й друзі. Зазвичай їх потрібно мати від п’ятнадцяти й більше. Писанки – подарунки зберігають в оселі на почесному місці до наступного Великодня, а то й протягом декількох років. На найкращих писанках дівчата настоюють воду, а потім нею вмиваються, щоб бути «гарними, як писанка». В їжу їх не вживають, на відміну від крашанок, адже це обереги. Якщо писанка ненароком поб’ється, її слід закопати в землю, бажано на городі або в полі.

Ось так писали, дарували та шанували писанки наші далекі предки, наші прабабусі. Традиціям цим вже багато століть. Звичайно ж, з часом вони спростилися. Але, погодьтесь, яка  велика сила писанкарських традицій, якщо вони подолали всі труднощі, збереглися та  живуть і донині.

Перші знахідки розписаної шкарлупи на теренах України датуються IV століттям до нашої ери.

Писанки зі всієї Україні відрізняються різноманіттям візерунків та кольорів. Найчастіше українці використовують символ зірки, хреста та сонця. Кожен з них має своє значення. Наприклад, зірка символізує любов, хрест – символ Всесвіту, чотирьох стихій, частин світу, а сонце – це Бог, світло.    Існує чотири види розписаних яєць ‒ крапанка, дряпанка, крашанка та писанка.

Крашанкане потребує використання воску і писачка. За цією технологією яйце просто занурюють у фарбу. Найчастіше її виготовляють з лушпиння цибулі, з якого утворюється жовтогарячий колір. З буряку – рожевий, з ягід чорниці – світло-синій; з листя берези, квітки календули – жовтий, з кропиви – зелений, з кори дуба чи оболонки волоських горіхів – чорний, а з пелюсток темної мальви – фіолетовий. Так, червоний символізує радість життя. Жовтий колір уособлює місяць і зорі, а також – врожай; блакитний – здоров’я; зелений – щорічне воскресіння природи; чорний з білим – пошану до духів.

Українську писанку поважають і за кордоном. Пам’ятники українській писанці стоять у канадському місті Веґревіль та румунському місті Сучава.

В Україні на Львівщині знаходяться відразу два пам’ятних знаки українській писанці – у Доброгостові та у Братківцях, а також ще один на острові Хортиця. Єдиний у світі музей писанки відкритий у Коломиї.

Щороку в українських містах відбуваються фестивалі писанок, де майстри діляться досвідом та проводять майстер-класи. У центрі міста встановлюють кількаметрові розписані яйця.

Культура писанкарства вражає своє самобутністю. У народі кажуть: “Світ існує доти, поки живе писанка”. Тож продовжуймо тисячолітні традиції наших предків і не забуваймо, наскільки багатою є українська культура.

Від щирого серця вітаю всіх християн з Великоднем, нехай ваші серця наповняться радістю та душевним спокоєм, у домівках панує лад, здоров’я, любов, щастя, добробут, душа нехай світлішою стає, серце пломеніє любов’ю, а помисли стануть щирими та добрими. Всіх земних благ вам!

Сорочинська С.П.