2022 рік багатий на ювілейні дати для Житомирщини. У грудні ми відзначаємо 125 років з дня народження Бориса Тена, навдивовижу цікавої людини.
«Людина з іменем Дніпра». Саме таке псевдо взяв Микола Васильович Хомичевський. Відомий український поет, перекладач, мистецтвознавець, педагог, який понад пів століття працював на ниві української культури і близько п’ятдесяти років прожив у нашому рідному місті Житомир.
Борис Тен мав намір вагомо примножити славу рідного краю. Бо вірив у власні сили, у свою високу зорю.
Це людина-титан. Проживаючи таке життя, не лише не зламався, а й, не маючи належних умов праці, зробив надзвичайно багато для української культури. Його внесок не втратив значення до сьогоднішнього дня. У певному сенсі Борис Тен – це символ української непохитності, живучості, працьовитості.
Якщо проаналізувати його біографію, то може видатися дивним, що ця людина здобула світове визнання саме як перекладач. Річ у тому, що в його життєписі безліч сторінок, далеких від літератури. Життя М. Хомичевського важко назвати «шляхом до слави», хоч саму цю славу він здобув. Можливо, запізнілу, можливо, невчасну, зате, безперечно,справедливу…
Енергійний, артистичний та елоквентний Хомичевський багато приклався до того, щоб на Житомирщині з’явилася низка парафій УАПЦ.
Працював у місцевих закладах освіти та культури: в інституті іноземних мов, педагогічному інституті, музичному училищі, культосвітньому технікумі. Очолював обласне літературне об’єднання та об’єднання самодіяльних композиторів Житомирщини, упорядковував збірники творів місцевих авторів, створив і видав високо оцінений професіоналами «Посібник для керівника самодіяльного хору», створив чимало хорових пісень, писав музику, був організатором і першим керівником знаного нині Поліського народного хору «Льонок».
Але в основі його шляху до слави — переклади. Справжнім подвигом стала багатолітня праця над перекладами «Іліади» та «Одіссеї». Чудове знання грецької, віртуозне володіння українською мовою зробили ці переклади неперевершеними (за них автору було присвоєно звання лауреата премії імені М.Рильського у 1977 році). Вони до сьогодні вважаються найкращими слов’янськими перекладами Гомера. Майстер Слова подарував українському читачеві також твори Есхіла, Аристофана, Ґете, Аристотеля, Шиллера, Міцкевича, Шекспіра та багатьох інших класиків світової літератури. А ще Борис Тен — автор маловідомої загалові збірки сонетів «Зоряні сади» (1970) та низки оригінальних творів, вміщених у збірнику «Жадань і задумів неспокій» (1988).
Борис Тен — член Спілки письменників СРСР.
Зусиллями Бориса Тена в Житомирі була створена літературна студія, яка носить його ім’я і звідки вийшло багато талановитих поетів і письменників, завдяки чому стало можливим створення письменницької організації в області.
Безперечно, він знав собі ціну. Але, здається, ніколи нікому не давав цього знати – тримався з усіма як простий смертний. У нього дома на громадських засадах функціонувала публічна бібліотека.
«Це була велика людина мого рідного міста…Коли кажемо «Житомир», то першою асоціацією в мене постає Борис Тен»,- згадує письменник Валерій Шевчук.
А Дмитро Павличко зазначає: «Борис Тен – невмирущий. Він завжди буде прикладом творця, який вміщає в собі світи багатьох літератур…»
Він прожив славне творче життя. Велика спадщина Бориса Тена ще чекає свого упорядкування й видання.
Борис Тен був справжнім стоїком. Його не знищили і не зігнули життєві випробування. Він вірив у людський поступ. Але це була не канонічно казенна радянська віра. Це була віра людини античної культури, котра зовсім по–іншому бачила світ.
В нашій пам’яті Борис Тен залишився невтомним працелюбом, надзвичайно скромним, зовсім невибагливим. Борис Тен – гордість міста Житомира.
Наталія Лайчук,
викладач філологічних дисциплін
