180 років тому, 27 березня 1845 року, народився Вільгельм Конрад Рентген (27.03.1845-10.02.1923) – німецький фізик, інженер, експериментатор, лауреат першої Нобелівської премії з фізики 1901 року. Як прийнято вважати, він відкрив короткохвильове електромагнітне випромінювання.
Повідомлення про відкриття невидимих, всепроникних променів, здійснене професором Вюрцбурзького університету К.Рентгеном облетіло світ на початку січня 1896 року. Експериментуючи з катодними променями, Рентген зауважив, що під час електричного розряду в трубці, обгорнутій чорним картоном, починав світитися розміщений поряд флуоресцентний екран…
Проте, мало хто знає, що Український дослідник – Іван Пулюй, робив медичні «рентгенівські» знімки ще десятиліттям раніше, ніж славнозвісний лауреат Рентген озвучив про існування загадкових променів. Причому експерименти з Х-променями Пулюй проводив за допомогою вакуумних трубок (ламп) власної конструкції! І зрозуміло, чому Рентген відмовився прочитати передбачувану процедурою «Нобелівську лекцію», у якій лауреати пояснюють природу свого відкриття. На лист Пулюя, в якому він запитував Рентгена, чи користувався той подарованими йому лампами, Рентген не відповів. У заповіті Рентген розпорядився знищити всі свої записи стосовно Х-променів, що й було зроблено.
180 років тому, 02 лютого 1845 року, в релігійній греко-католицькій родині у містечку Гримайлові на Тернопільщині народився видатний український вчений–фізик та електротехнік, винахідник, організатор науки, публіцист, перекладач Біблії українською мовою, громадський діяч – Іван Павлович Пулюй (02.02.1845-31.12.1918). Саме він встановив фундаментальні властивості й природу катодних та Х-променів. Професор і Ректор Німецької вищої технічної школи в Празі, державний радник з електротехніки Богемського королівства. Один з перших дійсних членів Наукового товариства імені Т. Шевченка (з 1899 р.), почесний член Віденського електротехнічного товариства. Перший розробник «рентгенівської» трубки, яка є прототипом сучасного медичного «рентгенівського» обладнання. Отримав знімки найвищої якості з використанням трубки власної конструкції, яка відкрила шлях широкому застосуванню цихнових променів у медицині.
Але німецький фізик першим опублікував інформацію про відкриття променів. Дізнавшись про те, що авторство Х-променів приписали Рентгенові лише тому, що його власний винахід не був вчасно задокументований, Іван Пулюй змирився. Проте не раз з болем повторював «Мої лампи, ці мої лампи!».
Пулюй і Рентген – однолітки. І склалося так, що в тридцятилітньому віці їхні шляхи зійшлися: у 1875 році вони працювали в одній лабораторії Страсбурзького університету під керівництвом проф. Августа Кундта. На той час Пулюй уже сконструював і демонстрував свою унікальну лампу, яка увійшла в історію експериментальної фізики, як лампа Пулюя, і саме завдяки цій лампі можна було побачити оте невидиме проміння, яке назвали Х-променями.
Також у 90-х рр. ХІХ ст. Пулюй відіграв вирішальну роль як керівник проєктування й будівництва багатьох електростанцій на змінному струмі в Чехії. Якість проєктів та їх реалізації були дуже високими, із дотриманням екологічних вимог навіть сучасного рівня (тому, зокрема, мешканці Праги ще донедавна використовували електроенергію, яку давала їм «Пулюєва» електростанція).
«Проаналізувавши праці як Пулюя, так і Рентгена, я можу заявити: пояснення природи рентгенівських променів повністю дав Іван Пулюй. Його працю можна навіть назвати предтечею відкриття електрона, яке у 1897 році здійснив Томсон. Пулюй сконструював лампу, якою користувався Рентген. У Рентгенових роботах немає ні слова про користь цього відкриття для медицини, і саме Пулюй це показав», – зазначає вчений і дослідник історії науки, доктор фізико-математичних наук Василь Шендеровський.
Зазначу, що наукова номенклатура поняття «рентгенівські промені» поширювалося лише на території СРСР. На Заході їх завжди називали, називають й досі – X-rays (Х-промені).Справа у тому, що один з учнів Рентгена – Абрам Йоффе – у свій час зайняв високу позицію в радянській науковій ієрархії та саме з його подачі цей винахід – це випромінювання, стали називати «рентгенівським».
Конрад Рентген, Іван Полюй, Альберт Ейнштейн
Уболіваючи за Івана Пулюя, німецький й американський фізик Альберт Ейнштейн написав йому: «Не можу Вас нічим утішити: що сталося – не змінити. Хай залишається при Вас сатисфакція, що й Ви вклали свою частку в епохальне відкриття. Хіба цього мало? А коли на тверезий розум, то все має логіку. Хто стоїть за Вами, русинами, – яка культура, які акції? Прикро Вам це слухати, та куди дінешся від своєї долі? А за Рентгеном – уся Європа».
У відповідь Іван Павлович зауважив Ейнштейну: «Що має статися – станеться обов’язково, і те, що відбудеться, буде найкращим, тому що така воля Господня!».
Кафедра загально-технічних дисциплін,
к. пед. н., доцент Олена КОРНІЙЧУК
