Осінь – це невичерпне джерело натхнення для поета. Ошатність дерев, шурхіт опалого листя, стукіт дощу – хіба може бути байдужою романтична душа до всієї цієї принади.
А чи не милує око полум’яна ковдра з опалого листу, чи не відчувається терпкий присмак густого туману? Вся ця урочиста атмосфера створює чудовий осінній настрій, і навіть холодні краплі дощу не в силі його зіпсувати.
Саме осінь, найпрекрасніший сезон у році, викликає в душі приємний щем і ностальгію, а як наслідок – хочеться затишку, тепла і красивих віршів про цю «вродливу» пору року, тому у бібліотеці ЖАТФК вкотре вшановують осінь щедрими її дарами та чудовими віршами, розробивши поетичну композицію «ВШАНОВУЄМО ОСІНЬ!».
Запахла осінь в’ялим тютюном,
Та яблуками, та тонким туманом, —
І свіжі айстри над піском рум’яним
Зорюють за одчиненим вікном… (М. Рильський)
____________
Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні в синій тишині.
По садах пустинних їде гордовито
осінь жовтокоса на баскім коні… (В. Сосюра)
____________
Іще не сніг і навіть ще не іній,
ще чути в полі голос череди.
Здригнувся заєць — ліс такий осінній,
куди не ступиш, все щось шарудить!.. (Л. Костенко)
Завідувач бібліотеки Антипчук І. В.
