Пам’ять – нескінчена книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. Чорне вороння зграями ширяло над селами, зацепиніліми у тяжкому, смертельному сні 1933року.
” У 1933 році померла моя сестричка…, їй було лише три роки. Вона не кричала, не вередувала, а лише тихо просила їсти…” Микола Піскун, 1926 р. н., смт.Сиваське, Херсонська область.
“Голод почався ще у 1932р. Врожай був непоганий, але увесь хліб намолочений забрали під мітлу… В поле нікому було виходити, люди мерли, як мухи… за день вмирало до 20 душ. Не було кому ховати”. Іван Приступній, 1916 р.н. с.Єгорівка, Одеська область
Ушановуючи пам’ять мільйонів громадян, які стали жертвами Голодомору 1932-1933 років, 23 листопада студентська родина нашого коледжу провели мітинг-реквієм. В нашій зустрічі ми обрали вираження скорботної пам’яті через символи, образи, спогади жертв голодомору 1932-1933років. Через негоду важко було підтримувати вогонь у свічках, та вогонь наших сердець зігрівало души померлих.
“Шкода що не вийшло так як ми хотіли, природа вона така, але все ж таки ми вшанували пам’ять)”- сказав Михайло Перегуда (група П-12).
Заведи зошит з такою назвою-«Сімейні хроніки» . Запиши у ньому всіх своїх родичів: живих і тих, хто помер (зазнач дати народження і смерті) – намалюй родинне дерево. Роби у зошиті нові цікаві записи про родину. Це буде твоя пам’ять, пам’ять твоєї родини. Сімейні хроніки пишуть у всьому світі.
Україна пам’ятає! Світ визнає!
Сологуб Марія,
студенти групи П-12
