Новини
З 06 по 20 листопада триватиме додатковий набір на навчання для здобуття ОС “Бакалавр” на основі 11 класів, ОКР “Молодший спеціаліст” та ОС “Бакалавр”
м. Житомир, вул. Покровська, 96

Житомиряни пишаються тим, що їх музично-драматичний театр носить ім’я відомого українського драматурга Івана Антоновича Кочерги, який народився 6 жовтня 1881 року в містечку Носівка на Чернігівщині в сім’ї залізничного службовця.

У Чернігові Іван Кочерга жив на тій самій вулиці, що й М. Коцюбинський, в будинку якого збиралися на творчі суботи представники української еліти, в тому числі В. Самойленко, В. Грінченко, М. Вороний, М. Чернявський, В. Блакитний і ін.

Понад два десятиріччя прожив у Житомирі автор відомих творів драматургічної класики. Справжнє зростання наступило в житомирський період творчості драматурга. До міста родина Кочерги переїхала на початку 1914 року. У Житомирі продовжуються творчі шукання письменника. Правда, вони були нелегкими і суперечливими.

Від свого батька успадкував принциповість, чесність, старанність. У цьому плані вельми цікавий наступний факт.

Під час турецької війни, коли російські солдати, голодні і змерзлі, билися на перевалі Шипка, далеко в тилу високі військові чини вирішили «вкрасти з кожного солдата по рублю» з тих коштів, які виділялися їм на провіант, одяг, зброю. Але їх аферу викрив нікому не відомий штабс-капітан.

Високі армійські чини вирішили підкупити офіцера, запропонувавши йому за мовчання 40 000 рублів, на ті часи – нечувана сума (це все одно, що сьогодні 4 000 000 доларів). Але штабс-капітан, відмовився, що неймовірно здивувало чиновників. Більш того, він написав і подав вищестоящому начальству відповідний рапорт.

Результатом було покарання. Але не злодіїв і корупціонерів російської армії, а благородного і непідкупного штабс-капітана, якого вигнали з армії, сказавши: «Нехай дякує за те, що не судили за наклеп на ясновельможностей».

Цим штабс-капітаном був Антон Петрович Кочерга – батько майбутнього драматурга. До слова, принциповість батька була причиною частих змін його місця роботи. А коли Антон Петрович влаштувався залізничним службовцем, переїзди з місця на місце практично не припинялися.

В результаті переїздів сім’ї Іван побував у багатьох куточках України, у Польщі, на Кавказі, у Середній Азії. Але найдорожчим для нього місцем завжди залишалося невелике на той час містечко на Чернігівщині – Носівка. Місце, де він народився.

Варто сказати, що від матері Іван успадкував дар імпровізувати і… втілювати свої мрії в твори, які з кожним разом ставали більш гармонійними, досконалими, «зрілими», поки не принесли їх автору всенародну популярність і любов. А оскільки його мати часто розповідала хлопчикові історії з героїчного минулого України, він не міг не мріяти, уявляючи себе на полях битв, оточеним безстрашними лицарями, благородними князями, відважними борцями.

Його шедеври збагатили золотий фонд української літератури. А творча спадщина вміщує найрізноманітніші жанри, серед яких і віршовані трагедії, і водевілі, гротески й вистави, дитячі п’єси тощо. Кожна його праця – це втілення майстерності, яка наповнена глибоким філософським змістом.

Він був людиною потайною, уникав велелюдних зібрань, не любив давати інтерв’ю, внаслідок чого у багатьох сучасників складалося враження про нього, як про відлюдника.

На його робочому столі поруч стояли череп, старовинні середньовічні манускрипти, пісочний годинник і червона троянда.

Першу п’єсу українською мовою («Фея гіркого мигдалю») Іван Кочерга написав у 44 роки. Починаючи із 1930-го року, одна за одною виходять водевілі, поеми й гротески. Але лише в 1935-му Іван Кочерга отримує визнання. Його поема “Свіччине весілля”, яку він написав ще за 5 років до цього, викликала справжній захват у публіки й розпочала переможну й тріумфальну ходу по різноманітних театрах.

В основі сюжету події, що відбувалися в 1506 році. А саме – заборона Великим Князівством Литовським, до складу якого входили тоді й українські землі, запалювати в домі свічки, щоб не спалити місто. В той час як замок воєводи “палав” вогнями.

Увічнення пам’яті Івана Кочерги

На фасаді будинку в Києві, де жив і працював письменник, встановлено меморіальну дошку.

У пам’ять про великого українського драматурга в Україні випущений конверт із зображенням Івана Кочерги.

Театр в Житомирі носить ім’я одного зі своїх видатних жителів – Житомирський академічний український музично-драматичний театр ім. Івана Кочерги.

На честь І. Кочерги в Києві, Чернігові, Луцьку, Житомирі його ім’ям названі вулиці.

Леся Ємець