Чи думав хто-небудь із нас,
Ким є для світу наш Тарас?
– Це слово вольності пророче,
Це доля тяжкая жіноча,
Це пісня ніжна материнська,
Розкішна мова українська!
Це боротьби народний гнів
У шаблях славних козаків.
Це…ти і я. Ота дитина.
Наша нескорена країна.
Віталій Семенюк
Тарасове слово
Крізь віки крокує Тарасове слово,
Як струна, тремтить у серцях знову.
На кобзарській струні Тарас грає,
Його слова, як зорі ясні, сяють.
У серці українського народу вічна віра,
В словах його є правда, світло і сила.
Він вільний, як птах, над степами високо,
Слова западають у серце глибоко.
Манзуля Дмитро , П-12
Той, хто серце зігріває
Ніхто його не забуває,
В Україні зіркою зійшов.
Він той, хто серце зігріває
І в пам’яті назавжди залишає
Широкий, вільний, рідний степ…
Він той, хто в кожнім слові
Зберіг нам і любов, і волю,
Хто сьогодні дає нам сили
Змінити нещасливу долю.
Шевченко, наче білокрилий птах,
Дух боротьби посіяв у серцях.
Ольга Пеньківська, ПТ-21
Вічний спомин
На крилах поезії вільно лине до нас,
Неначе в темряві надія, не зника Тарас.
Серця українців він словом об’єднав,
Щоб вогник правди не згасав.
Його слова – то мудрість світу,
Його життя – то приклад дітям.
Як квітка, що ніколи не зів’яне,
Багряним полум’ям горіти в серці стане.
Катерина Драган, ПТ-21
Син України
У степах, де вітер свободи співає,
Рідний Тарас серце відкриває.
Слава його, мудрість неосяжна
Летять у світ звитяжно.
У темряви кайданах вірші його лунають,
Як лицаря мечі, слова його рубають.
І долю українців на кращую міняють.
Тимофій Будзінський, Пт-21
Біля дуба
До дуба прихилився поет,
Згадав Україну свою.
Та не змінився світ,
Брати твої знову в бою.
І ніби той самий степ,
Калина он плаче в гаю.
Та не бачить щастя поет,
Бо внуки гинуть в бою…
Згадав поет москаля,
А він же попереджав:
Не буде добра звідтіля,
Звідки москаль прискакав.
Дай, Тарасе, пораду,
Як відбити кацапську орду?
Навчи українців і владу
Відвести від землі біду.
Бондар Нікіта, Пт-21
Тарасове диво
У серці моїм творить Шевченко диво,
Щоб вільно дихалось і жилось щасливо.
У серці поет залишає рідне слово,
Щоб коріння українське проростало знову.
Щоб народжувались діти вільні та веселі,
Щоб любов з добром жила у кожній оселі..
Диво кожному стрічалось, та не кожен бачив.
А Тарасові дива я собі зазначив.
Мудрість старших поколінь треба поважати
І поетові слова в пам’яті тримати!
Данілевич Даніїл, Пт-21
Як повів Кобзар
Давним – давно, в далекий час,
Жив – був поет на ім’я Тарас.
Його слова і ще й понині
Ходять серед нас.
Його думки, його вчення,
Як у житті – компас!
Тож живімо, браття, з вами.
Як повів Кобзар.
Й слово нашого народу
Злине аж до хмар.
Наших воїнів звитяга
в серці немов жар.
Його пісню, його слово
Чути до Стожар.
Поновиченко Денис, Е-11
Спів Кобзаря
В с.Моринцях, Звенигородського повіту, де ріка Дніпро тече,
Тарас Шевченко народився, серце в нього вогнем гріє.
Щедрий Кобзар він, словами віддавав нам мудрість,
Щоб в серці нашому залишився світлим спогадом.
На полі праці й неволі він свою долю ткав,
Малював словами, що в серцях людей горять, як вогні.
Своїм пензлем слова він віддзеркалював у життя,
Дарував нам волю та тепло.
Тарасе Шевченко, Кобзарю великий наш,
Спадкоємці твої, ми твою спадщину несемо.
Словами твоїми, як птахи в небі злетіли,
Та в наших серцях назавжди ти залишишся весною.
Ти герой наш великий,
Тарасе, ти світло, ти наша українська доля.
І ми, як діти, слухаємо тебе, наш великий Кобзарю.
Андросович Ольга, П-12
