27 жовтня в Україні відзначають День української писемності та мови. Це свято, що глибоко закарбоване в душі кожного українця. Цього дня студенти групи Аі-35 та ФЕО-11 приєдналися до написання Всеукраїнського диктанту єдності. Це була не просто навчальна вправа, а справжнє об’єднання сердець у рідному слові, спільний крок до збереження й підтримки нашої культурної спадщини.
Сьогодні ми усвідомлюємо, що мова є могутньою зброєю, яка об’єднує, зміцнює дух і надає сили вистояти. Це наше слово — дзвінке, незламне, сильне, як і кожен, хто сьогодні захищає Батьківщину на фронті або працює задля перемоги в тилу.
Пишучи диктант, ми ніби ставили ще одну духовну барикаду проти загарбників, наголошуючи, що жодна сила не змусить нас відректися від своєї мови, від свого українського коріння. Кожен рядок цього диктанту — це знак любові до України, до її багатовікової історії та її нескореного народу.
Мова — це не лише слова, це пам’ять і спадок, що переходить із покоління в покоління. І в ці складні часи, об’єднуючи наші зусилля, ми оберігаємо рідну мову від забуття, стверджуючи її майбутнє.
Нехай українське слово живе в наших серцях і душах, нехай звучить у піснях і віршах, нехай відлунює в кожному куточку нашої землі, адже мова — це наш щит, наша єдність, наша зброя!
Людмила Соколовська
