27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.
Голокост у широкому значенні – цілеспрямована політика нацистського режиму на знищення етнічних і соціальних груп у Європі за ознакою їхньої расової, етнічної, національної належності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як неповноцінних та шкідливих.
Голокост (Шоа) – переслідування та масове винищення єврейського народу в часи Другої світової війни, внаслідок якого загинуло приблизно 6 млн євреїв, нацистською Німеччиною та її колабораціоністами протягом 1933–1945 років.
Генеральна асамблея ООН у 2005 році прийняла Резолюцію № 60/7, де зазначено, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…» та оголошено 27 січня Днем пам’яті жертв Голокосту.
Саме в цей день, у 1945 році, війська 1-го українського фронту увійшли до нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау (біля містечка Освенцім в окупованій Польщі). Це був найбільший концентраційний табір та центр систематичного знищення. З 1940 по 1945 рік у ньому було вбито близько 1 млн євреїв, 75 000 поляків та 19 000 ромів.
Аушвіц став символом нацистських злочинів та символом Голокосту. Проте ця безпрецедентна трагедія зачепила всі території, що перебували під контролем Третього рейху.
Голокост в Україні відрізнявся від Голокосту в Європі тим, що на українських землях більшість єврейського населення загинуло від куль в ярах та ямах на краю поселень, де вони жили. Зазначимо, що до початку війни, Україна мала найбільше єврейське населення в Європі – 2,7 млн осіб. Жертвами Голокосту в окупованій Україні стали понад 1,5 млн осіб. Єврейські громади Галичини, Поділля та Волині були знищені майже повністю.
Братською могилою і символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. Масові розстріли тут розпочалися відразу після вступу нацистів до Києва. Щоденно тут знищували євреїв, а також душевнохворих,ромів, українських націоналістів, підпільників, в’язнів гестапо, моряків Дніпровської флотилії.
Місця найбільших масових страт євреїв в Україні: Бабин Яр (Київ) – більше 100 000, Богданівка (Миколаївська область) – понад 40 000, Кам’янець-Подільський – 23 600, Сталіно (Донецьк) – 20 000, Дальник Одеської області – 18 000, Рівне – 17 000, Вінниця – 15 000, Луцьк – 14 700, Дрогобицький Яр (Харків) – 12 000… У Бердичеві мешканців ґетто спочатку морили голодом, а потім вивезли на аеродром і розстріляли – 15 000 жертв.
Проте, спроба встановлення точного числа жертв пов’язане з надзвичайними труднощами, як через відсутність перевірених даних про масштаби геноциду на ряді територій (особливо Східної Європи), так і через різного визначення кордонів держав і поняття «громадянство».
Приєднуємось до спільного вшанування Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту. До роздумів над важливими питаннями: Чому ми повертаємося до подій більш ніж вісімдесятирічної давності? Чому Аушвіц-Біркенау залишається символом глобальної пам’яті? Чи достатньо пам’ятати про мільйони загиблих, щоб запобігти повторенню таких злочинів? Які уроки ми можемо винести з цієї трагічної історії і як разом будувати майбутнє, що ґрунтується на пам’яті, відповідальності та солідарності.
Кафедра загально-технічних дисциплін,
Олена Корнійчук
