30 квітня 2026 року для здобувачів освіти відділення «Агроінженерія» групи Ат-11 та Аі-21 відбувся круглий стіл на тему «Шлях воїна: від студентської аудиторії до захисту України – незламність, честь, сила», який провів викладач спеціальних дисциплін, випускник коледжу, старший лейтенант, командир роти розвідки Сил спеціального призначення Збройних сил України – Олег Анатолійович Шевчук.
Його історія починається, як і в багатьох студентів, – зі шкільної парти. У 1999 році він закінчив 9 класів ЗОШ № 23 м. Житомира та вступив до Житомирського агротехнічного коледжу на спеціальність «Механізація сільського господарства». Саме в ці роки формувалися риси Олега Анатолійовича, що згодом визначили його життєвий шлях: наполегливість, витримка та командний дух, які яскраво проявлялися під час гри за збірну коледжу з волейболу.
У 2003 році він успішно закінчив коледж і продовжив навчання в Житомирському національному агроекологічному університеті, який закінчив у 2006 році. Далі був період служби в правоохоронних органах, де Олег Анатолійович здобув важливий досвід дисципліни, відповідальності та роботи в складних умовах. Згодом започаткував власну справу у сфері охоронної діяльності. Та справжнім випробуванням і водночас моментом істини стала війна. Перебуваючи за кордоном на початку повномасштабного вторгнення, він не залишився осторонь – повернувся в Україну та добровільно мобілізувався до лав Збройних сил України.
Під час зустрічі зі студентами Олег Анатолійович ділився досвідом служби у розвідці – складній, відповідальній і надзвичайно небезпечній роботі. Розповідав про виконання бойових завдань, роботу в прикордонних зонах, координацію дій підрозділів, прийняття рішень у критичних ситуаціях та відповідальність за життя побратимів. Особливо цінними стали його роздуми про вибір — залишитися осторонь чи стати на захист своєї держави. Про силу духу, яка формується не миттєво, а роками – через навчання, спорт, працю, життєві виклики.
Після звільнення зі служби за станом здоров’я у 2025 році Олег Анатолійович повернувся до рідного коледжу – вже як викладач. І це не просто зміна ролі, а продовження служіння – тепер через освіту, виховання та передачу досвіду молодому поколінню. Ця зустріч стала більше ніж розмовою. Вона стала нагадуванням про те, що шлях до великих вчинків починається з малого – з аудиторії, з першої професії, з вибору бути відповідальним.
Герої не народжуються миттєво – вони формуються тут і зараз. І, можливо, саме серед сьогоднішніх студентів – майбутні захисники, лідери й ті, хто творитиме сильну Україну.
