28 жовтня у гуртожитку №5 Житомирського агротехнічного фахового коледжу відбувся надзвичайно зворушливий виховний захід «Мова – душа народу», приурочений до Дня української мови та писемності та вшанування пам’яті преподобного Нестора Літописця.
Цей вечір став справжнім святом слова й духу, адже українська мова — це не лише засіб спілкування. Вона — душа народу, його історія і пам’ять, його пісня, його неповторний голос серед інших народів світу.
Українське слово ніжне, як мамина колискова; дзвінке й чисте, мов кринична вода; широке й щедре, наче золоте поле під небом. Пройшовши крізь століття утисків і заборон, воно вистояло й загартувалося, бо в ньому живе нескорений дух нації.
Сьогодні, коли найкращі сини й доньки України боронять рідну землю та її святині, ми особливо відчуваємо, що українська мова — наш безцінний скарб. Берегти її — означає берегти серце України.
Мова — це міст між минулим і майбутнім, це жива історія, яка звучить у піснях, казках, молитвах і сучасному слові. І доки звучатиме українська мова — доти житиме Україна.
Захід у гуртожитку №5 став теплим нагадуванням: плекаючи рідне слово, ми зберігаємо ідентичність і силу. Це був час щирих роздумів і гордості за свою культуру.
Нехай у кожному серці завжди живе любов до української мови, нехай вона звучить у наших розмовах, у творчості, у навчанні й у мріях. Бо мова — це наш оберіг, наша гордість і наша перемога.
Сяй над світом, рідна мово!
Тобі у віках судилось жить!
Цвіти і смійся, рідне слово,
У серці щирому звучи!
Хай українське слово завжди буде з нами — ніжне й сильне водночас, як сама Україна.
