1 квітня 2025 року в рамках тижня циклової комісії гуманітарних та суспільних дисциплін відбулося засідання круглого столу «Жінки на війні: у боротьбі за свободу – стать не має значення». Засідання круглого столу було присвячене ролі жінок в історичних подіях, зокрема під час воєн, про місце і значення жінок, їх діяльність.
Українська воєнна історія багата на приклади мужності і звитяги. Власне, «козаки» як збірний образ військового-переможця, вплетений в архетип нашої культури. Втім, роль жінки обмежувалась іншим – аж ніяк не легшим, звісно, але не настільки «престижним». З початком визвольного руху і Першої світової війни українські жінки активно долучались до військових лав. Перша світова війна, яку ще називають Великою війною, не була справою лише чоловіків. Війна мобілізувала як чоловіків, так і жінок, утім, історія жінок у війні довго лишалася ненаписаною. Учасниці війни 1914–1918, розширили розуміння військової справи як суто чоловічої. Історія попередніх війн поділялася на суто чоловічий досвід на полі бою та досвід жінки, що пасивно чекала свого чоловіка в тилу. Перша світова змінила це співвідношення. Переважна більшість жінок були призвані до цивільної робочої сили, щоб замінити призовників або працювати на значно розширених заводах з виробництва боєприпасів. Жінки також виконували важку роботу у сільському господарстві, сфері обслуговування, на транспорті, вели списки поранених та загиблих, займалися благодійністю. Весною 1915 року галицька преса писала про 36 жінок серед стрільців. Дослідниця Мар’яна Байдак зауважує, що у складі різних підрозділів Українських січових стрільців служили 37 українок, які виконували бойові і допоміжні функції, переважно медичні.
Кількість жінок з 2014 року в лавах ЗСУ зростає. Однак, як і 1914, так і у 2024 році жінки у війську відчувають дисбаланс, особливо коли йдеться про бойовий досвід. Але є приклади, якими ми маємо пишатись і наслідувати як в історії, так і в сучасності.
Засідання круглого столу відкрила заступник директора з навчально-методичної роботи, кандидат педагогічних наук – Інна Можарівська. Інна Миколаївна зазначила, що нелегкий історичний шлях довелося подолати емансипованій жінці, аби воювати проти ворога, як жінки стояли на сторожі інформаційного фронту, рятували життя пораненим у боях та відстоювали права своєї країни. У ЗСУ разом із добровольцями територіальних громад сьогодні служать близько 57 тисяч жінок. З них близько 32 тисячі перебувають у зоні бойових дій. Число військовослужбовиць у Збройних силах України збільшилося вдвічі з 2015 року. З 2017-го жінки отримали доступ до майже всіх бойових та офіцерських посад. І сьогодні парамедики, артилеристки, снайперки, розвідниці, командирки рот і взводів виконують свій військовий обовʼязок на передовій та в тилу нарівні з чоловіками. На березень 2023 року на керівних посадах в українському війську частка жінок становила 11%. Першою з українок, якій присвоєно генеральське звання, стала начальниця Військово-медичного управління Служби безпеки України Людмила Шугалей. 12 жовтня 2018 року вона отримала звання генерал-майора медичної служби.
Тематика засідання охопила яскраві постаті жінок ХХ-ХХІ століття: ОЛЕНА СТЕПАНІВ, ПЕРША У СВІТІ ЖІНКА-ОФІЦЕР – ОЛЬГА ІЩУК; МАРУСЯ (ОЛЕКСАНДРА) СОКОЛОВСЬКА – ЮРІЙ МАЛИХІН; ГАННА ЗЕЛЕНА – ЛЮДМИЛА МАЛИХІНА; МАРІЯ САВЧИН – ОЛЬГА ШАРГІНА; ГАЛИНА КОХАНСЬКА – МАРІЯ СОЛОГУБ; ОЛЬГА ПІДВИСОЦЬКА, КОМАНДИР СОТНІ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ – ОКСАНА ОЛЬШАНСЬКА; НАДІЯ САВЧЕНКО – ВІТАЛІЙ ПОДКУР; ЯРИНА ЧОРНОГУЗ (позивний Яра), ЮЛІЯ МИКИТЕНКО (позивний Симірочка), АДРІАНА СУСАК (позивний Малиш), ЮЛІЯ ПАЄВСЬКА (позивний Тайра), ЄВГЕНІЯ ЕМЕРАЛЬД (позивний Жанна д’Арк), ОКСАНА РУБАНЯК (позивний Ксена), МАРТА ДЕМ’ЯНЧУК (позивний Стріла), ХРИСТИНА БОЙЧУК (позивний Кудрява) – СВІТЛАНА ДОДУРИЧ.
У боротьбі за свободу – стать не має значення.
Світлана Додурич
