Сьогодні, 8 травня ми віддаємо данину пам’яті тим, хто загинув на фронтах Другої Світової війни, хто віддав життя, щоб ми жили щасливо. З глибокою скорботою і вдячністю схиляємо голови перед мужністю та пам’яттю тих, кого навічно забрала війна. Ми пишаємося нашими героїчними фронтовиками:
- директором коледжу (1933-1936 років) – Пілютіним Онуфрієм Миколовичем , який загинув у 1943 році захищаючи Батьківщину;
- працівниками та випускниками коледжу, які загинули або пропали безвісти в роки війни. Їх імена викарбувані на цій стелі.
Ми дякуємо тим, хто повернувся з цієї страшної війни і продовжували працювати в коледжі, дбали про його процвітання і розвиток, передавали свої знання і досвід студентам та вчили любити Батьківщину! На сьогодні в живих залишився тільки один з таких ветеранів – це Вольницький Микола Федорович, якому в цьому році виповнюється 100 років.
Для нас війна – не тільки минуле, адже вона увійшла у кожен дім, у кожну сім’ю. Вона забрала, поглинула у своєму полум’ї мільйони людей, завдала розрухи, муки і гіркоти втрат.
Друга світова війна є найбільш кривавою і жорстокою в історії людства! Загинуло від 50 до 85 мільйонів осіб. В історії України, територія якої була одним з основних полів битви, ця війна стала болючою раною – загинуло понад вісім мільйонів наших співвітчизників – воїнів та мирних жителів. Їх внесок у спільну перемогу над нацизмом є надзвичайно вагомим і неоціненним. Тому для громадян України є обов’язком пам’ятати, ціною яких величезних втрат здобуто перемогу над нацизмом.
Хто б міг подумати, що у 21 столітті мирне населення нашої країни знову прокинеться від вибухів і пострілів. Сирен та повідомлень про те, що розпочалася війна. Саме таким для більшості українців став ранок 24 лютого 2022 року, коли росія здійснила ракетні удари по містах і селах України. І знову український народ став на захист своєї неньки України. Мужні сини і доньки ціною свого життя боронять свій дім та кожного з нас від ворога.
І сьогодні ми віддаємо данину пам’яті тим, хто загинув на фронтах Другої Світової війни, глибоко переживаємо втрати кращих синів і доньок сьогодення, тих хто віддав і віддає життя, щоб ми жили щасливо. Вшануємо пам’ять про них хвилиною мовчання…
Війна і перемога – не тільки історія, це свідоцтво великого подвигу людей, які прийняли на себе головний удар у боротьбі з німецькими загарбниками, мужньо виконали свій священний обов’язок.
Подвиг ветеранів Другої Світової війни додає нам сил та наснаги у нинішній боротьбі за свободу, незалежність та суверенітет України.
Ніхто не забутий,
На попіл ніхто не згорів…
Солдатські портрети
На вишитих крилах пливуть.
І доки є пам’ять людей
І живуть матері, доти й сини,
Що спіткнулись об кулі, живуть!
