1 грудня 2022 року, у перший та ще й по-справжньому морозний день зими, у Житомирському агротехнічному фахового коледжі відбулося надзвичайно тепле, солодке, яскраве і пізнавальне свято, яке не залишило байдужим жодного його учасника – «Медовий вернісаж».
У святковому залі навчального закладу – студенти, викладачі, працівники коледжу, його гості, відомі експерти галузі бджільництва, науковці і практики-бортники, до яких з вітальним словом звертається директор коледжу, Заслужений діяч освіти і науки України, доктор економічних наук Микола Тимошенко.
Микола Михайлович розповідає про те, що, навіть попри складну і тривожну ситуацію в країні через російську військову агресію, через постійні обстріли і біль непоправних втрат, наш коледж продовжує не лише навчати, допомагати ЗСУ, а й підтримувати добрі традиції і створювати нові, як от сьогоднішній «Медовий вернісаж». Це символ життя, символ нашої мужності і життєлюбства, віри в Перемогу, які сильніші за страх і біль війни.
Надія Ходаківська, викладач вищої категорії, викладач-методист, Відмінник освіти України, розповіла учасникам дійства цікаві факти про бджільництво та про його історію, про які буде корисно знати і нашим читачам.
«Українці не тільки виробляють та експортують багато меду, але й багато його споживають – приблизно 1,2 кг на одну людину щороку. На першому місці за цим показником Австралія – тут кожен мешканець вживає до 1,6 кг меду на рік.
Такого меду, як зараз в Україні, немає ніде у світі. Найароматніший мед iз осоту, донника. Вживаючи якісний український мед, ви можете збагатити організм біологічно активними речовинами і покращити свій імунітет.
Мед недарма вважається одним із національних українських продуктів – за різними даними, від чотирьохсот до семисот тисяч українців мають пасіки і розводять бджіл. А колись, у давнину, люди отримували мед так само, як… ведмеді: просто «викрадали» його у бджіл, знайшовши і розоривши гніздо. Перший крок у свідомому бджільництві – це знайти «медове дерево», помітити його так, щоб інші зрозуміли, що бджоли вже мають свого «господаря», і зробити поблизу нові дупла, аби бджоли мали де оселитися. Такі осередки називали «бортами», а людей — бортниками, «борти» передавали у спадок, а мед вважався універсальним товаром для обміну. Коли через господарські потреби доводилося вирубувати ліс, бортники почали зрізати частини дерев з бджолиними гніздами і переносити їх ближче до житла – це були перші нерозбірні вулики. З’явилося й слово «пасіка». Втім, до сучасного бджільництва тоді було далеко: щоб отримати мед, доводилося зруйнувати стільники, які бджоли потім відновлювали.
Так тривало століттями. У XVII столітті з’явилися вулики, в яких за допомогою дощечок бджолам давали «напрямок», в якому будувати нові стільники. Спочатку з’явився «книжковий вулик» Гюбера, в якому стільники будувалися в шухлядках на петлях – немов на сторінках книги. А у 1815 році українець Петро Прокопович запропонував конструкцію рамкового вулика, яка застосовується й донині. Втім, у багатьох країнах «офіційним» винахідником рамкового вулика вважають Лангсторта, який у 1851 році запатентував цю технологію. У 1865 році була винайдена ротаційна медогонка. Усі ці винаходи є основою сучасного бджільництва».
Загалом, про бджіл, мед можна розповідати багато неймовірно цікавих фактів.
Про деякі із них від ведучих вернісажу пропонуємо дізнатися і вам:
- Медоносні бджоли живуть великими сім’ями. Між членами сім’ї існує розподіл обов’язків. Жодна бджола не втручається в справи інших.
- У бджіл немає дитинства. Вже на третій день після народження вони працюють: чистять і прибирають вулик, з четвертого дня годують линки медом і пилком. А віком 143-16 днів – будують стільники.
- На 19-й день бджола виконує роль вартового, оберігаючи вулики від чужинців. І на 25-26 день життя – збирають нектар. А старенькі бджоли носять у гнізда воду.
- Живе бджола влітку 35-65 днів. Важка праця їх швидко зношує.
- З осені до ранньої весни вони можуть жити 6-7 місяців, знаходячись у стані спокою. Бджоли працюють багато, завзято з великою наполегливістю. Тому працьовиту людину називають бджілкою.
А чи відомо Вам, що….
- Стільниковий мед надзвичайно корисний від безсоння.
- Бджоли добрі аналітики. Відрізняють натуральний віск від сучасних замінників: парафіну, озокириту та інших.Сигналізують, коли у вулику підвищена температура, нестача води, відсутність матки.
- Річна потреба бджолиної сім’ї у перзі (пилку) 18-20 кг, а на вигодовування однієї личинки треба 145 г перги.
- Ужалене місце треба протерти розбавленим оцтом, соком петрушки, настойкою календули.
- Щоб зібрати одну ложку меду (30 г) бджола повинна зробити 2000 вильотів. А за день бджола робить 10 вильотів. Отже , щоб зібрати ложку меду- працює 200 бджіл повний робочий день. Льотні бджоли сім’ї 25 тис. бджіл зроблять 250 тис. вильотів. І налітають 2 млн. 750 тис. кілометрів.
- Щоб зібрати нектару повний зобик, бджола повинна відвідати 270 квіток гречки, а за день – 10 вильотів – 2700.
- А чи знаєте Ви, що у бджоли 5 очей – 2 складних і 3 простих.
- Мед багатий на залізо, мідь, марганець, тому мед покращує склад крові.
- Щоденне споживання пилку-1 столова ложка, а меду 1 грам на 1 кг живої маси.
- Мед має бактерицидні властивості і тому використовують його як консервант. Свіже м’ясо, занурене в мед, довго зберігається. Якщо хочете зберегти здоров’я й молодість – їжте мед!
- Мед може зберігатися практично вічно. У давньоєгипетських пірамідах під час археологічних розкопок були знайдені амфори з медом, який не втратив не тільки поживних властивостей, але і смак та колір. Його хімічний склад теж майже не змінився.
- Бджоли здатні розрізняти, на якій відстані від вулика знаходиться медонос і повідомляти про це іншим бджолам. В якості засобу спілкування вони використовують спеціальні види «танцю».
- У стародавньому світі (особливо в Єгипті, Греції і Римі) мед використовувався в якості валюти. Нарівні з золотими монетами їм можна було оплатити будь-яку покупку, а також штрафи і податки. Це свідчить про те, що в ті часи мед був досить дефіцитним продуктом і був по кишені далеко не кожній людині.
У програмі свята – не лише пізнання неймовірного світу бджіл, меду, бджільництва, цікаві спілкування зі знаними бортниками, а й численні розваги, цікаві конкурси та дегустації.
До уваги учасників «Медового вернісажу» – виставка меду та виробів з нього, фіточаї, виставка овочів та фруктів, всього того, що нам подарувала щедра українська осінь.
Окрасою свята стали вокальні виступи. Пісню «Ой, у лузі червона калина», як символ незламності українського народу, який свято береже свої традиції і сьогодні мужньо захищає рідну землю від жорстокого і підступного ворога, у виконанні народного вокального ансамблю «Чарівність» традиційно підхопили усі присутні.
Фіналом «Медового вернісажу» став благодійний ярмарок. Вилучені від реалізації продукції кошти будуть направлені на придбання автобуса для одного із військових підрозділів ЗСУ.
Фото Вячеслава Мурашевського
