Тридцять років тому втілилась мрія не одного покоління та не одного десятка мільйонів українців – після багатьох спроб Україна нарешті здобула таку омріяну і вистраждану НЕЗАЛЕЖНІТЬ. Це не День народження, як сьогодні багато хто говорить, а день так званого «повноліття» – юридичного визнання державності світовою спільнотою.
Звичайно, можна зробити екскурс в історію і поетапно простежити трансформацію народу в націю, території в країну і зрештою в державу… Але це займе не одну сторінку місця, годину часу та краплю валеріани. Давня наша історія, багата, героїчна і в багатьох випадках – трагічна. Нам не потрібно її дописувати, красти, чи навмисне змінювати, як деяким державам. Нам потрібно її шанувати! Тож 24 серпня – це підсумок десятків століть та їх шана.
Прагнення незалежності Україною стало оскоминою у великоімперських планах тоталітаризму у ХХ столітті, а сама незалежність вже тридцять років заливає сала за шкіру холуям «русского міра». Останні сім років свою незалежність Україна має відстоювати у війні з враженою мутацією двоголовою сусідкою. Боротьба продовжується. Бережімо те, що отримали 24 серпня 1991 року. Зі святом усіх! СЛАВА УКРАЇНІ!!!
