м. Житомир, вул. Покровська, 96

Музейний комплекс «Краю мій, моє Полісся»

quote «Хто не пам'ятає минулого, той невартий майбутнього»
В умінні пам'ятати, дорожити минулим – велика моральна сила

Усвідомлення своєї причетності до рідної землі, повага до історії, мови неможлива без шанобливого ставлення до традицій українського народу. Загальновідомо, що тільки та особистість, яка вихована на традиціях свого народу, здатна по-справжньому любити свою Батьківщину, поважати її історію та культуру.

Центром виховання національно – патріотичних цінностей у студентів нашого коледжу є комплекс музеїв: музей Бойової слави 322-ої  Житомирської Червонопрапорної стрілецької дивізії, музей «Краю мій, моє Полісся», музей історії Житомирського агротехнічного коледжу. У 1996 році музейному комплексу присвоєно почесне звання народного.

Згідно уніфікованого паспорту музейний комплекс  складається з трьох музеїв, загальною площею 200 кв.м., а саме:

  • Музей «Краю мій, моє Полісся»;
  • Музей Бойової слави 322 Житомирської Червонопрапорної ордена Суворова 2 ступеня стрілецької дивізії;
  • Музей Історії Житомирського агротехнічного коледжу.

Історія музейного комплексу розпочинається з 1970 року відкриттям експозиції, присвяченій історії краю. У 1977 році засновується музей історії Житомирського  сільськогосподарського технікуму, а з 1983 року діє музей Бойової слави 322 Житомирської стрілецької дивізії.

Музейний  фонд складає  понад 5650 музейних експонатів. Експозиції музейного комплексу містять численні документи, експонати, фотографії, портрети видатних людей Житомирщини, краєвиди міста і рідного краю – Полісся.

Музейний комплекс містить велику кількість експозиційних розділів.

Музей «Краю мій, моє Полісся»

Музей «Краю мій, моє Полісся» – це історія Житомирщини, Житомира. Матеріали музею зібрані внаслідок кропіткої краєзнавчо – пошукової роботи. Експозиції музею знайомлять відвідувачів з історією міста та області, культурними пам’ятками, видатними постатями.

Експозиції музею:
  • «Краєвид Полісся»;
  • «Історія Житомира з найдавніших часів»;
  • «Сергій Корольов – генеральний конструктор космічних літаків, наш славетний земляк»;
  • «Тарас Григорович Шевченко – поет і художник»;
  • «Видатний геній Житомирщини та світу – Леся Українка»;
  • «Іван Франко – письменник, історик, громадський діяч»;
  • «Максим Рильський і наш край»;
  • «Житомир, Житомирщина в роки Другої світової війни»;
  • «Житомирщина – край партизанської слави»;
  • «Наші видатні земляки»;
  • «Випускники коледжу» – викладачі і майстри виробничого навчання»;
  • «Побут житичів»;
  • «Герої твої, Житомирщино».

Тематика екскурсій різноманітна: «Рідне моє Полісся», «Житомир – місто миру, жита», «Житомирщина – край партизанської слави», «Іменами героїв названі вулиці Житомира», «Підпілля і партизани», «Пам’ять повинна бути вдячною», «Житомирщина у Другій світовій війні», «Участь  жінок у Другій світовій війні», «Видатні земляки Житомирщини», «Леся Українка – співачка досвітніх вогнів, Тарас Шевченко та Житомирщина», «Герої твої, Житомирщино» тощо.

У музеях проводяться оглядові екскурсії, під час яких студенти – екскурсоводи знайомлять відвідувачів з експозиціями, дають загальне уявлення про музейне зібрання, характеризують основні експонати, що мають історичну цінність, а також проводять тематичні екскурсії, що присвячені окремій темі чи історичній події, використовуючи при цьому карти, експонати, архівні матеріали.

Музей історії Житомирського агротехнічного коледжу

Музей історії Житомирського агротехнічного коледжу охоплює період від 1928 року зі створення Крошенської садово – городньої профшколи до нинішніх днів. Експонати та документи, які містяться в експозиції цього відділу музею розповідають  про історичний шлях та здобутки навчального закладу.

Експозиційні стенди знайомлять відвідувачів з першими випускниками технікуму, розвитком Мічурінського руху серед студентів та викладачів, першими директорами закладу, учасниками Другої світової війни, підкорювачами цілинних земель, Героями Соціалістичної Праці та новими здобутками коледжу.

Експозиції музею:
  • «Історія технікуму до Другої світової війни»;
  • «Історія технікуму в післявоєнний час»;
  • «Коледж сьогодні»;.
  • «Викладачі і студенти технікуму – учасники Другої світової війни».

Музей «Бойової слави 322 Стрілецької дивізії»

Музей «Бойової слави 322 Стрілецької дивізії» розкриває нелегкий, часом трагічний шлях дивізії та містить багатий матеріал, який зібраний у процесі пошукової діяльності. Пошуковці збирають і вивчають матеріали, пов’язані з подвигами солдатів, їх реліквії, листуються з рідними загиблих, відновлюють забуті імена. Основний фонд музею складають пам’ятки воєнної історії: обмундирування і спорядження, документи і фотографії, періодична преса воєнних часів, книжки, листівки.

Експозиції музею:
  • «Історія створення 322 стрілецької дивізії»;.
  • «Сутичка біля Стрижівки»;
  • «Склад дивізії за полками»;
  • «Шляхи бойової слави 322 СД»;
  • «Міста – герої Великої Вітчизняної війни»;
  • «Особисті речі офіцерів дивізії»;
  • «Відлуння війни»;
  • «Пошуково – дослідницька робота групи «Пошук».

Пошуково-дослідницька робота студентів та викладачів

Студентами та викладачами коледжу проводиться велика пошуково – дослідницька робота, яка допомагає постійно збільшувати фонди музею, створювати нові експозиції та головну роль у їхньому створенні відіграла група «Пошук» під керівництвом Поляк К. Р. (нині покійної), ветерана війни і праці.

Студенти-пошуковці вивчають пам’ятки історії, культури і природи Житомирщини, бойові та трудові традиції; збирають речові пам’ятки, що є відображенням важливих культурних, соціальних процесів минулого й сьогодення, що, у свою чергу, дає можливість відтворювати історію рідного краю.

Завдяки наполегливій роботі групи «Пошук» знайдено і уточнено прізвища 22 працівників коледжу, полеглих у Другій світовій  війні (їх імена викарбувані на гранітній плиті стели, що знаходиться на території нашого коледжу) та створено музей Бойової слави 322-ої Житомирської стрілецької дивізії,  який  був  відкритий  у  грудні 1983 року  до 40-річчя визволення Житомира від фашистських загарбників.

З року в рік відбувалися зустрічі з ветеранами дивізії. В травні 1990 року до нас приїхали біля 100 ветеранів дивізії з різних куточків колишнього СРСР. Протягом тижня вони знайомились з нашим містом, музеями, проводили бесіди та уроки мужності зі студентською молоддю.   Студенти-пошуковці встановили (віднайшли) більше 600 адрес воїнів-ветеранів цієї дивізії, але, на жаль, на сьогодні, ми листуємося тільки з окремими їхніми родичами. Так боляче, що покидають нас ветерани – герої, але залишається пам’ять, яка іде в безсмертя Робота пошуковців продовжується, продовжується спілкування між поколіннями, пам’ять живе…

Робота групи «Пошук» є надзвичайно цінною, адже завдяки  їхній наполегливій роботі знайдено інформацію про учасників війни – студентів та викладачів коледжу, які загинули. Студенти – пошуковці через архіви областей України знайшла випускника технікуму 1931 року Микитенка Андрія Кириловича, який за дорученням Вінницького обкому партії керував підпіллям і був виданий влітку 1943 року поліцаями гестапівцям, але встиг підірвати себе останньою гранатою. Пошуковці дізналися, що він родом із села Пряжева Житомирського району. Ця інформація допомогла  віднайти  родичів Микитенка А.К. та отримати його фотографію й інші документи.

Сучасні пошуковці продовжують славні традиції

Так, нещодавно, ми віднайшли і уточнили інформацію про ще одного студента закладу – Ляшенка Іллю Романовича, який у свої неповні 18 років зі студентської лави Житомирського сільськогосподарського  технікуму відряджений був військкоматом до Саратовського танкового училища. В грудні 1942 року лейтенанта Іллю Ляшенка направлено на Західний фронт. У бою за Дніпро командир танкового взводу загинув смертю хоробрих і похований в селі Сичовці на Смоленщині. За виявлений героїзм наказом 10-ої Гвардійській армії 2 вересня 1943 року Ляшенка І. Р. представлено до нагороди орденом «Червоної зірки». Через багато років нагороду юного героя отримав його брат Дмитро Ляшенко, який дізнався про героїзм Іллі та його танкової роти зі статті  в газеті «Сільські вісті», яка розповідала про битву під Москвою.

Музейна робота сприяла утвердженню традицій у виховній роботі         

Музейна робота сприяла утвердженню традицій у виховній роботі: це уроки мужності, уроки пам’яті, на яких живими сторінками є спогади ветеранів про трагічне і героїчне на війні, а найголовніше – правда про війну. Це зустрічі з цікавими людьми – нашими земляками. Зокрема, у нас побували почесні громадяни міста: генерал-майор у відставці Хірний І. В.; Герой війни – полковник Прилуцький М. О.; голова міської Ради ветеранів – колишній танкіст Сударьков В. П., учасник штурму Берліна  Процюк В. К.;  учасник операції  «Багратіон» –  наш випускник, Герой Соціалістичної Праці Бойко С. Г., полковник у відставці, учасник бойових дій Чупира В. П.          

Ми радо зустрічали ветеранів Другої світової війни, учасників партизанського руху, людей, які стали легендами нашого краю:  Ромашевського П. В. – розвідника партизанського загону, Привалову О. М. – зв’язкову  загону Сидора Ковпака, Карпенка П. П. – людину – легенду, відважного партизана.

Надзвичайно дорогими та улюбленими гостями для нас є ветерани, які пройшли  фронтовими дорогами: Вольницький М. Ф. – викладач нашого навчального закладу, ветеран війни та праці; Сингаївський В. В., ветеран війни, який з боями пройшов від Новограда – Волинського до Одера, Герой Соціалістичної Праці; Цирюк В. Я., який в 15 років був нагороджений медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945рр.», Герой Соціалістичної Праці.

Спілкування з ветеранами породжує духовну близькість і добро в серцях студентської молоді

Житомирська земля багата на талановитих людей, котрі прославили себе як герої в роки тієї страшної війни, так і  плідною працею на благо Батьківщини. Вони є гордістю нашого краю, їх імена закарбовані в книзі «Золоті зірки Полісся». Один із  них – людина-легенда, ветеран війни, Герой Соціалістичної Праці Бойко С. Г., нині покійний. Степан Григорович  випускник нашого навчального закладу, в далекому 1948 році закінчив Крошенський сільськогосподарський технікум, до якого вступив ще 1939 року. Але, на жаль, навчання перервала війна.

Багато випробувань було на шляху молодого юнака: боротьба з нацистами в Коростишівському підпіллі в 1941- 1942 роках, визволення міста Житомира у складі армії Білоруського фронту, участь у наступальній операції «Багратіон» тощо. А після війни капітан запасу С. П. Бойко  працював на рідній Житомирській землі.

Батьківщина високо оцінила трудову діяльність та організаторські здібності С. Г. Бойка. Він нагороджений трьома орденами Леніна, Золотою Зіркою «Серп і молот» та має звання Героя Соціалістичної Праці.

У нашому коледжі свято зберігають традиції, примножують їх добрими ділами, шанують історію навчального закладу.

Минули роки, пройшли десятиліття, а пам’ять про людей, що творили історію, сприяли становленню і розвитку закладу, зберігається, цінується, продовжується.

Таким продовженням можна вважати нову сторінку в історії коледжу – «Алею пам’яті». Вона започаткована з ініціативи колишнього викладача коледжу В. А. Сліпчука, який навчався в нашому закладі, потім довгий час працював на агрономічному відділені та весь час займався дослідницькою роботою.